ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
2002-4. Рішення у справі про поділ будинку скасовано, оскільки питання щодо можливості його поділу в натурі на відокремлені частини із самостійними виходами судом не з’ясовано
 
 
У листопаді 2000 р. К., Ф., Д. і Б. звернулись до суду з позовом до М. про поділ будинку та визначення порядку користування земельною ділянкою, в якому зазначали, що їм на праві спільної часткової власності належить будинок у смт Коцюбинське Київської області. Позивачеві К. та відповідачеві належить кожному по 5/16 цього будинку відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 7 червня 2000 р. Ірпінською державною нотаріальною конторою. Позивачам Ф., Д. і Б. належить 3/8 спірного будинку відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 7 червня 2000 р. Ірпінською державною нотаріальною конторою. На теперішній час у спірному будинку проживає та користується ним і надвірними будівлями лише відповідач. На їхні неодноразові пропозиції щодо вирішення питання про поділ або визначення порядку користування будинком та земельною ділянкою він відповідав відмовою. Позивачі просили поділити спірний будинок, відступивши від належних часток, і виділити їм 62/100, а відповідачеві — 38/100 будинку та визначити порядок користування земельною ділянкою згідно з варіантом, запропонованим у висновку експерта.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 6 червня 2001 р. позов було задоволено. <p>У касаційній скарзі М. порушив питання про скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд, посилаючись на те, що його постановлено з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Заслухавши пояснення сторін, представника відповідача, судова палата з цивільних справ Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення — скасуванню з направленням справи на новий розгляд з такихпідстав.

За правилами ст. 115 ЦК майно учасників спільної часткової власності за наявності спору між ними ділиться в натурі, коли це можливо без нерозмірної шкоди для його господарського призначення. Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, наданих у п. 6 постанови від 4 жовтня 1991 р. №7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», виходячи зі змісту ст. 115 ЦК виділ у натурі часток жилого будинку можливий, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом.

Відповідно до висновку судово-технічної експертизи від 24 лютого 2001 р. у даній справі поділ спірного будинку визнано неможливим за браком фактичної площі дольових часток кожної зі сторін. <p>Згідно з додатковим висновком судово-технічної експертизи від 10 травня 2001 р. поділ спірного будинку визнано можливим за умови добудови кухнідо приміщень, які пропонувалося виділити відповідачу.

Статтею 152 ЖК передбачено, що переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), який належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої ради.

Незважаючи на відсутність дозволу такого комітету на добудову кухні до спірного приміщення, суд розділив будинок між співвласниками з урахуванням висновку судово-технічної експертизи, виділивши в користування К., Ф., Д. і Б. приміщення площею 8,8; 3,2; 5,7; 10,4 кв. метра, а також сараї, погріб, літню кухню, 2/3паркану, що становить 62/100 будинку. М. виділено жилі приміщення площею 6,5; 8,0; 11,5 кв. метра, 1/3 паркану, що становить 38/100 будинку. Питання щодо проведення добудови кухні до виділених М. приміщень, розподілу відповідних витрат між сторонами або покладення витрат на одну зі сторін, урахування зміни розміру часток співвласників у зв’язку з добудовою суд усупереч вимогам цивільного процесуального законодавства не вирішив.

Виходячи з наведеного і керуючись ст. 334 ЦПК, судова палата з цивільних справ Верховного Суду України рішення Ірпінського міського суду скасувала і направила справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
© 2018. Верховний Суд України. Розробка Віадук-Телеком