ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
58. Відповідно до ч. 1 ст. 246 КПК України при попередньому розгляді справи повернення її на додаткове розслідування з ініціативи суду допускається лише у випадках, коли під час порушення справи, проведення дізнання або досудового слідства були допущені такі порушення цього Кодексу, без усунення яких її не можна призначити до судового розгляду
 
 

Постановою Апеляційного суду Львівської області від 4 вересня 2003 р. кримінальну справу за обвинуваченням П., К. і М. у вчиненні ряду злочинів, зокрема двох останніх — у вбивствах Д. і Ц., кваліфікованих за ч. 1 ст. 263 КК; пунктами «а», «г», «ж», «и», «і» ст. 93 і ч. 1 ст. 17, пунктами «а», «ж», «и», «і» ст. 93 КК 1960 р., за результатами попереднього судового розгляду направлено на додаткове розслідування. У касаційному поданні прокурор порушив питання про скасування постанови апеляційного суду, пославшись на те, що мотиви, з яких справу направлено на додаткове розслідування, є надуманими і не узгоджуються з матеріалами справи, що в ході досудового слідства вжито всіх можливих заходів з метою встановлення обставин подій та осіб, причетних до вбивства Д. і Ц.

Перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в поданні доводи, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України задовольнила подання з таких підстав. Як убачається з матеріалів справи, постанову про направлення останньої на додаткове розслідування суддя виніс із власної ініціативи у стадії попереднього розгляду справи. Проте відповідно до ч. 1 ст. 246 КПК при попередньому розгляді справи повернення її на додаткове розслідування з ініціативи суду можливе лише у випадках, коли під час порушення справи, проведення дізнання або досудового слідства були допущені такі порушення цього Кодексу, без усунення яких її не можна призначити до судового розгляду. Повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства у цій стадії не допускається.

Застосовуючи ч. 1 ст. 246 КПК, суддя послався у постанові на порушення слідчим права К. на захист, оскільки вона була ознайомлена з матеріалами справи без участі захисника. Однак такий висновок не узгоджується з положеннями ст.218 КПК щодо процедури ознайомлення обвинуваченого та його захисника з матеріалами справи, зокрема з тією обставиною, що закон пов’язує участь у розгляді справи захисника з бажанням самого обвинуваченого. Матеріали справи свідчать, що захисника з ними ознайомили, а К. не виявила бажання робити це за його участю. Таким чином, суд дійшов висновку про порушення права на захист без урахування вимог закону і конкретних обставин справи.

Що ж до решти викладених у постанові підстав для направлення справи на додаткове розслідування, то вони стосуються повноти й усебічності досудового слідства, хоча відповідно до ст. 281 КПК повернення справи на додаткове розслідування з цих мотивів можливе тільки на стадії судового розгляду справи і лише тоді, коли неповноту або неправильність не можна усунути в судовому засіданні. Виправити нечіткість у формулюванні обвинувачення, якщо вона має місце, також можна під час судового розгляду справи в порядку, визначеному ст.277 КПК. З урахуванням наведеного колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України визнала, що постанова судді про направлення кримінальної справи на додаткове розслідування винесена з істотним порушенням вимог ст. 246 КПК, а тому скасувала її і направила справу в суд першої інстанції на новий попередній розгляд.

© 2018. Верховний Суд України. Розробка Віадук-Телеком