ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
Суд повно та всебічно з’ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам і постановив законне й обгрунтоване рішення у справі щодо звільнення працівника міліції зі служби в запас за порушення дисципліни
 
 
У серпні 1996 р. Р. подав до суду скаргу на дії начальника УМВС України в Одеській області. Скаржник зазначав, що наказом начальника цього УМВС від 5 травня 1996 р. № 029 його було звільнено зі служби з посади заступника начальника відділення кримінального розшуку Малиновського РВ УМВС України в м. Одесі за п. «є» ст. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР (затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. № 114) за порушення дисципліни. Посилаючись на те, що його звільнено зі служби неправильно, оскільки порушень дисципліни він не допускав, і що наказ про звільнення було видано в період перебування його у відпустці, а також на пропуск строку для застосування дисциплінарного стягнення, Р. просив поновити його на службі, визнавши дії начальника УМВС України в Одеській області неправомірними.

Рішенням Одеського обласного суду від 27 листопада 1998 р. скаргу Р. було залишено без задоволення.

У касаційній скарзі Р. просив рішення суду скасувати, мотивуючи це тим, що суд неповно з’ясував дійсні обставини справи, у зв’язку з чим постановив неправильне рішення. Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України залишила скаргу без задоволення з таких підстав.

Відповідно до п. «є» ст. 64 згаданого Положення особи середнього начальницького складу звільняються зі служби в запас за порушення дисципліни.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, Р. проходив службу на посаді заступника начальника відділення кримінального розшуку Малиновського РВ УМВС України в м. Одесі. Наказом начальника УМВС України в Одеській області від 5 травня 1996 р. № 029 його було звільнено зі служби в органах внутрішніх справ за грубі порушення дисципліни, а саме: за недодержання режиму секретності й конспірації, самовільний виїзд за кордон без дозволу керівництва та кадрової комісії УМВС України в Одеській області, ухилення від виконання службового обов’язку по розшуку і затриманню особи, яка за вчинення тяжких злочинів перебувала в міждержавному розшуку, а також за керування протягом тривалого часу транспортним засобом без посвідчення водія.

Факти вчинення Р. зазначених проступків підтверджуються: поясненнями сторін у судовому засіданні; його рапортом від 23 жовтня 1995 р. про надання йому відпустки з виїздом у Вінницьку область; посвідченням про відпустку, в якому зазначено, що Р. надано відпустку за 1995 р. із 26 жовтня по 2 листопада 1995 р. із перебуванням у Вінницькій області; довідкою відділу кадрів УМВС України в м. Одесі від 7 грудня 1995 р. про те, що в 1995 р. скаржник із проханням про виїзд за кордон не звертався; рапортом заступника начальника Малиновського РВ УМВС України в м. Одесі А.; актом перевірки додержання режиму секретності та конспірації від 16 січня 1996 р., із якого вбачається, що Р. допустив порушення правил роботи із секретними документами; письмовими поясненнями скаржника від 16 січня і 2 березня 1996 р., в яких він не заперечує наведених фактів; висновком службового розслідування від 30Кквітня 1996Кр.; показаннями допитаних у судовому засіданні свідків; іншими матеріалами справи.

Доводам скаржника про те, що він мав дозвіл на поїздку в Турцію, виданий в установленому порядку в 1994 р., суд дав належну оцінку, врахувавши, що цей дозвіл було видано на період відпустки в 1994р., яку Р. використав, а в 1995 р. за дозволом на виїзд за кордон він не звертався.

За таких обставин суд дійшов правильного висновку про правомірність звільнення Р. зі служби в органах внутрішніх справ. Суд повно та всебічно з’ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку зібраним у ній доказам і постановив законне й обгрунтоване рішення.

Наведені Р. у скарзі доводи про те, що стягнення накладено з порушенням установленого строку, не грунтуються на законі, оскільки відповідно до п.28 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ Української РСР (затверджений Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 29 липня 1991 р. № 1368-XII) у разі проведення службової перевірки за фактом порушення дисципліни стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня її закінчення, у даному випадку — з 30 квітня 1996 р.

Безпідставними є також доводи скаржника про те, що його було звільнено зі служби в період перебування у відпустці, оскільки вони спростовуються дослідженими в судовому засіданні журналом обліку рапортів за 1996р. та книгою наказів УМВС України в м. Одесі за той же рік.

Виходячи з наведеного судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України касаційну скаргу Р. залишила без задоволення, а рішення Одеського обласного суду — без зміни.

© 2018. Верховний Суд України. Розробка Віадук-Телеком