ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
14. У разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного підприємства, сільськогосподарського кооперативу, акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку. При вирішенні спору щодо місця розташування земельної ділянки суд враховує як її належність до земель, які передавались у колективну власність, так і план до проекту роздержавлення і приватизації земель конкретного господарства
 
 

У листопаді 2000 р. Н. звернулася в суд із позовом до СВК «Маяк» (далі — СВК) Замличівської сільської ради, відділу земельних ресурсів Локачинської районної держадміністрації, Локачинського земельно-кадастрового бюро про відведення земельної ділянки в натурі та видачу державного акта на право приватної власності на землю. У заяві вона зазначила, що була членом КСП «Маяк» (далі — КСП) та має сертифікат на право на земельну частку (пай). У вересні 2000 р. землевпорядники виділили їй біля садиби земельну ділянку. Посилаючись на те, що у видачі необхідних документів, які б підтверджували право власності на цю ділянку, їй відмовляють, просила позов задовольнити.

Справа розглядалася судами неодноразово. Останнім рішенням Локачинського районного суду від 17 травня 2001 р. в задоволенні позову про виділення земельної частки (паю) біля присадибної ділянки відмовлено. Виділено земельну частку (пай) у розмірі 2,51 гектара (в умовних кадастрових гектарах) на полі № 4 згідно з планом до проекту роздержавлення і приватизації земель КСП на 1992 р. та видано державний акт на землю. Додатковим рішенням цього ж суду від 26 червня 2001 р. резолютивну частину рішення викладено в новій редакції: зобов’язано Замличівську сільську раду виділити земельну частку (пай) в розмірі 2,51 гектара (в умовних кадастрових гектарах) на полі № 4 згідно з планом до проекту роздержавлення і приватизації земель КСП Локачинського району Волинської області на 1992 р.; зобов’язано земельно-кадастрове бюро Локачинського районного відділу земельних ресурсів провести роботи з виділення в натурі земельної частки (паю) і видати державний акт на право приватної власності на землю.

Розглядаючи справу в апеляційному порядку, судова палата з цивільних справ Луцького апеляційного суду Волинської області 29 серпня 2001 р. постановила нове рішення, яким позов Н. задовольнила частково. Суд зобов’язав Замличівську сільську раду надати позивачці земельну частку (пай) у розмірі 2,51 гектара (в умовних кадастрових гектарах) на полі № 6 згідно з планом до проекту роздержавлення і приватизації земель КСП на 1992 р. і видати державний акт на право приватної власності на земельну частку (пай). У задоволенні решти вимог, у тому числі до СВК «Маяк», відділу земельних ресурсів Локачинської райдержадміністрації, Локачинського земельно-кадастрового бюро, відмовлено.

У касаційній скарзі Н. просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Судова палата з цивільних справ Верховного Суду України, розглянувши наявні матеріали, вирішила, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно з пунктами 1, 6 Указу Президента України від 8 серпня 1995 р. № 720 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» установлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані в колективну власність КСП, кооперативам, АТ, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. У разі виходу власника земельної частки (паю) з КСП, кооперативу, АТ за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому законом порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, земельна ділянка, що знаходиться біля присадибної ділянки позивачки і яку вона просила виділити, у колективну власність не передавалась і належить до державного резервного фонду земель населеного пункту. Найближче до присадибної ділянки

Н. — поле № 6, яке передано у колективну власність і підлягає поділу на земельні частки (паї).

За таких обставин апеляційний суд правильно відмовив у задоволенні позову в частині виділення земельної частки (паю) біля присадибної ділянки Н. і зобов’язав Замличівську сільську раду надати їй земельну частку (пай) на полі № 6 згідно з планом до проекту роздержавлення і приватизації земель КСП та видати державний акт на право приватної власності на земельну частку (пай).

Оскільки порушень або неправильного застосування судом норм матеріального чи процесуального права у справі немає, судова палата з цивільних справ Верховного Суду України касаційну скаргу Н. залишила без задоволення.

© 2018. Верховний Суд України. Розробка Віадук-Телеком