ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
2001-64. Предметом хабара можуть бути майно, право на нього, будь-які дії майнового характеру
 
 
Постановою Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 4 листопада 1999 р. кримінальну справу за обвинуваченням М. за ч. 1 ст. 165, ч. 1 ст. 172 КК закрито на підставі Закону від 16 липня 1999 р. «Про амністію».

У касаційному порядку справа не розглядалась.

Постановою президії Кіровоградського обласного суду від 12 квітня 2000 р. протест заступника прокурора області залишено без задоволення.

У жовтні 1997 р. він за надання підприємцям Д. і Л. у користування землі та за підготовку відповідних договорів одержав від них хабар — автомобіль ВАЗ-2106 і генеральне доручення на право користування останнім. Під час підготовки зазначених договорів М. власноручно підписався за названих осіб.

Генеральний прокурор України порушив у протесті питання про скасування постанов районного суду та президії обласного суду у зв’язку з неправильною кваліфікацією дій М. і направлення справи на додаткове розслідування. Перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у протесті доводи, судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України протест задовольнила з таких підстав. </p> <p>На попередньому слідстві М. пояснив, що за надання підприємцям Д. і Л. у користування землі він одержав від них автомобіль ВАЗ-2106 та генеральне доручення на право користування ним. Цим автомобілем він користувався значний час. Такі ж показання дали Д. і Л.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 жовтня 1994 р. № 12 «Про судову практику в справах про хабарництво» предметом хабара можуть бути майно (гроші, матеріальні цінності) та право на нього (документи, які надають право на одержання майна, надання права користуватися останнім або вимагати виконання зобов’язань тощо).

М., Д. і Л. показали, що домовленості про повернення автомобіля не було, він переходив у власність М., який згідно з дорученням мав право користуватися ним, продати його та отримати за нього гроші.

Якщо вчинення дій, які інкримінувались М., буде підтверджено під час нового розслідування справи, то їх необхідно кваліфікувати як хабарництво за ч. 3 ст. 168 КК.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 242 КПК районний суд, закриваючи справу, мав перевірити не тільки підстави для застосування Закону «Про амністію», а й правильність кваліфікації дій М. за статтями кримінального закону, але не зробив цього. Президія Кіровоградського обласного суду зазначену помилку також не виправила.

Тому судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України судові рішення щодо М. скасувала і направила справу на нове розслідування.
© 2018. Верховний Суд України. Розробка Віадук-Телеком