ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
49. Вирішуючи питання про наявність у діях особи, уповноваженої на виконання функцій держави, корупційного діяння, передбаченого п. «а» ч. 2 ст. 1 Закону «Про боротьбу з корупцією», та про доведеність вини у вчиненні правопорушення, суд має встановити і в мотивувальній частині постанови навести дані про те, у чому саме знайшла свій прояв діяльність, спрямована на протиправне використання наданих повноважень, якого виду матеріальні блага одержані у зв’язку з використанням саме таких функцій та в який спосіб було задоволено корисливий інтерес
 
 
Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області постановою від 12 липня 2005 р. визнав М. винним у вчиненні правопорушення, передбаченого п. «а» ч. 2 ст. 1 Закону від 5 жовтня 1995 р. № 356/95-ВР «Про боротьбу з корупцією», звільнив його від адміністративної відповідальності у зв’язку з оголошенням йому усного зауваження, а провадження у справі закрив на підставі ст. 284 КпАП.

Виконуючий обов’язки голови Апеляційного суду Миколаївської області у перегляді судового рішення місцевого суду відмовив.

Як визнав суд, М., працюючи начальником управління містобудування та архітектури, будучи державним службовцем, особою, уповноваженою на виконання функцій держави, використовуючи своє службове становище, сприяв ПП, директором якого є його дружина М.С., у здійсненні ним підприємницької діяльності із розробки проектно-будівельної документації. Зокрема, Р., звернувшись до ПП щодо виготовлення такої документації, отримав її 12 січня 2005 р. вже узгодженою з головним архітектором, хоча Р. до М. за узго­дженням не звертався.

Перевіривши матеріали адміністративної справи, Голова Верховного Суду України дійшов висновку, що постанова місцевого суду підлягає скасуванню з таких підстав.

Суть корупційного діяння, передбаченого п. «а» ч. 2 ст. 1 Закону «Про боротьбу з корупцією», полягає в тому, що особа, уповноважена на виконання функцій держави, незаконно одержує матеріальні блага, послуги чи інші переваги, які дійсно надаються їй іншою фізичною чи юридичною особою.

Відповідно до зазначеного Закону суд при вирішенні питання про спрямованість умислу особи, уповноваженої на виконання функцій держави, на вчинення корупційного діяння, передбаченого п. «а» ч. 2 ст. 1 Закону «Про боротьбу з корупцією», та про доведеність вини у вчиненні правопорушення має встановити і в мотивувальній частині постанови навести дані про те, у чому саме проявлена така діяльність, спрямована на протиправне використання наданих повноважень, якого виду матеріальні блага одержані у зв’язку з використанням саме таких функцій і у який спосіб було задоволено корисливий інтерес.

Як убачається із постанови суду, висновок про винність М. у вчиненні ним корупційного діяння ґрунтується на тому, що виготовлену ПП проектно-будівельну документацію Р. отримав уже узгодженою з головним архітектором, хоча особисто останній за узгодженням до М. не звертався.

Але в судовому рішенні не наведено даних про те, що узгодження зазначеної документації було незаконним і результатом цих незаконних дій було одержання М. матеріальних благ; не міститься таких даних і в матеріа­лах справи.

М. послідовно заперечував свою винуватість і пояснив, що документацію (робочий проект) на узгодження може подати як сам замовник проекту, так і проектант.

Із пояснень Р. убачається, що згідно з угодою він оплатив ПП лише розробку робочого проекту, а після отримання узгодженого проекту пройшов експертизи у санітарно-епідеміологічній службі й лише потім отримав дозвіл на початок будівництва.

Отже, узгодження робочого проекту з головним архітектором не звільняє замовника від зобов’язання пройти відповідні експертизи, що підтверджено екс­пертними висновками і узгоджується з поясненнями М.

У матеріалах справи відсутні дані, котрі б свідчили про нормативне врегулювання черговості проходження процедури узгодження проектно-будівельної документації з головним архітектором та проведення відповідних експертиз до затвердження їх у встановленому законом порядку та видачі дозволу на початок будівництва.

Немає у матеріалах справи і даних про визнання наданого Р. дозволу на будівництво незаконним через порушення порядку проходження узгоджень проектної документації з відповідними відомствами.

Саме по собі узгодження проектно-будівельної документації з головним архітектором не замовником, а проектантом, як це зазначено у мотивувальній частині судового рішення, не може свідчити про корупційний характер дій М.

У разі нормативного визначення переліку осіб, які повинні узгоджувати проектно-будівельну документацію, та доведеності порушення М. приписів такого нормативного акта мова може йти про інші види відповідальності (зо­крема дисциплінарну), але не за діяння, передбачене п. «а» ч. 2 ст. 1 Закону «Про боротьбу з корупцією».

Оскільки за таких обставин рішення суду про винність М. у вчиненні корупційного діяння є безпідставним, Голова Верховного Суду України постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 липня 2005 р. скасував, а справу закрив за відсутністю в його діях складу корупційного діяння, передбаченого наведеним законом.
© 2018. Верховний Суд України. Розробка Віадук-Телеком