ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
56-2001. Конфлікт, що виник із приводу неповернення продавцем грошей за несвіжі журнали, в процесі якого винна особа завдала йому фізичного болю, неправильно розцінено як хуліганство
 
 
Вироком Богунського районного суду м. Житомира від 13 вересня 1999 р. Д. засуджено за ч. 1 ст. 206 КК до виправних робіт без позбавлення волі за місцем роботи строком на один рік з відрахуванням у дохід держави 15 % заробітку. На підставі п. «б» ст. 1 Закону від 16 липня 1999 р. «Про амністію» Д. від покарання звільнено. На користь Р. із засудженого стягнуто 500 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою судової колегії в кримінальних справах Житомирського обласного суду від 19 жовтня 1999 р. вирок залишено без зміни.

Д. засуджено за те, що він 4 жовтня 1998 р. приблизно о 15-й годині зайшов до приміщення магазину, підійшов до Р., яка продавала книжково-журнальну продукцію та супутні товари, і, грубо порушуючи громадський порядок та виявляючи явну неповагу до суспільства, безпричинно, з хуліганських мотивів скинув журнали з прилавка на підлогу, схопив Р. за волосся й умисно вдарив її по голові, від чого вона вдарилася головою об металеві грати і зазнала фізичного болю. Як визнав суд, такі дії Д. вчинив із незначного приводу: неповернення продавцем грошей за журнали, які купив його неповнолітній син, а потім повернув у зв’язку з тим, що вони були несвіжими.

Заступник Голови Верховного Суду України порушив у протесті питання про зміну судових рішень, перекваліфікацію дій Д. з ч. 1 ст. 206 на ч. 1 ст. 107 КК, призначення за цим законом покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі строком на шість місяців з відрахуванням у дохід держави 15 % заробітку і звільнення засудженого від відбування цього покарання за амністією. Судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України визнала, що протест підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд правильно встановив фактичні обставини справи, але дав діям Д. неправильну юридичну оцінку.

Із показань Р. вбачається, що в кінці вересня 1998 р. неповнолітній син Д. купив у неї журнали, які мали не останню дату випуску, заплативши 3 грн. 50 коп. Через деякий час він повернув ці журнали і зажадав повернення грошей, але вона його прохання залишила без задоволення, оскільки куплені друковані видання поверненню не підлягають. 4 жовтня 1998 р. приблизно о 15-й годині до неї підійшов Д. і почав вимагати повернення грошей, які його син заплатив за журнали. Одержавши відмову, він сказав, що вона втратить роботу, скинув з прилавка журнали на підлогу, схопив її за волосся і вдарив рукою по голові, від чого вона вдарилась об грати. Потерпіла також повідомила, що Д. нецензурно не висловлювався і цей конфлікт відбувався протягом 5—10 хвилин.

Показання потерпілої підтверджені показаннями свідків Є., Ш., Ж. Вони теж заявили, що конфлікт між Д. і Р. був короткочасним, без порушення громадського порядку в магазині.

На попередньому слідстві і в суді Д. пояснив, що дав синові гроші на придбання журналів, які той купив у продавця Р. Продивившись їх, вони виявили, що журнали мають стару дату випуску і вміщена в них інформація їм уже відома. У зв’язку з цим він наказав сину віднести їх продавцеві й забрати гроші. Син залишив журнали продавцеві, але грошей не одержав. 4 жовтня 1998 р. він сам зайшов до магазину, щоб з’ясувати у Р., чому вона не повернула гроші його сину. Під час цієї розмови він випадково скинув з прилавка журнали, але потерпілу не бив.

Суд дав відповідну оцінку цим показанням засудженого і визнав, що в тій частині, де останній твердить, що не застосовував до Р. насильства, вони є неправдивими, оскільки спростовуються показаннями свідків і потерпілої.

За висновком судово-медичної експертизи, потерпілій Р. ніяких тілесних ушкоджень не заподіяно, але наведеними у вироку доказами доведено, що своїми діями засуджений завдав їй фізичного болю.

Таким чином, у справі встановлено, що 4 жовтня 1998 р. між Д. і Р. відбувся конфлікт на грунті неповернення нею грошей. І хоча відбувся він у магазині, громадський порядок порушено не було, робота магазину не призупинялася. Протиправні дії Д. учинив протягом короткого часу.

Виходячи з наведеного судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України визнала, що Д. завдав удар потерпілій не з хуліганських мотивів, а через особисті неприязні стосунки, які виникли на грунті конфлікту з приводу неповернення продавцем грошей за несвіжі журнали. Оскільки при цьому громадський порядок порушено не було, Д. повинен нести відповідальність не за хуліганство (за ч. 1 ст. 206 КК), як визнав суд, а за умисне завдання удару, яким потерпілій завдано фізичного болю, тобто за ч. 1 ст. 107 КК.

У справі наявні скарги і заяви потерпілої Р. про притягнення Д. до кримінальної відповідальності та відшкодування моральної шкоди, яку визначено судом у межах мінімального розміру, передбаченого ст. 4401ЦК.

Перекваліфікувавши дії Д., судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України визначила йому покарання в межах санкції ч. 1 ст. 107 КК у вигляді виправних робіт та звільнила засудженого від відбування покарання на підставі п. «б» ст. 1 Закону від 16 липня 1999 р. «Про амністію».
© 2018. Верховний Суд України. Розробка Віадук-Телеком