ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
2002-37. Суд касаційної інстанції скасував судові рішення у справі і направив її на новий розгляд, оскільки спір про вимоги щодо визнання акта юридичної особи недійсним був вирішений без залучення цієї особи до участі у справі, а роз’ясненням рішення було змінено суть останнього і поширено дію рішення на осіб, які не брали участі у справі
 
 

У жовтні 1999 р. Т. звернувся в суд із позовом до В., а також АТВТ «Облагротехсервіс» про визнання недійсними рішення правління АТВТ «Літинагротехсервіс» від 19 серпня 1999 р. та наказів про продаж майна нафтобази товариству «Вінницяоблагротехсервіс» від 17 та 27 серпня 1999 р. за № 6-13 і №7-13. Позивач зазначав, що цими наказами голови правління АТВТ «Літинагротехсервіс» В. та рішенням правління від 19 серпня того ж року було постановлено передати АТВТ «Вінницяоблагротехсервіс» у рахунок заборгованості майно нафтобази, що знаходиться в с. Уладівка Літинського району Вінницької області. Вважаючи зазначені накази та рішення правління незаконними, оскільки при їх постановленні голова правління вийшов за межі наданих йому статутом товариства повноважень, і стверджуючи, що ніякого боргу між підприємствами не існує, позивач просив задовольнити його вимоги.

У процесі розгляду справи позивач відмовився від заявлених вимог у зв’язку з тим, що рішенням загальних зборів АТВТ «Літинагротехсервіс» від 10 листопада 1999 р. оспорювані ним накази були скасовані. Голова правління АТВТ «Вінницяоблагротехсервіс» пред’явив зустрічний позов до Т. про усунення перешкод у користуванні власністю, визнання рішення загальних зборів АТВТ «Літинагротехсервіс» від 10 листопада 1999 р. недійсним та відшкодування завданих збитків. У цьому позові зазначалося, що Т., не маючи права власності на нафтобазу, чинить перешкоди в користуванні її майном, не допускає до роботи персонал, чим завдав підприємству збитків на суму 16тис.212 грн. Вважаючи, що майно нафтобази було передано його товариству правомірно в порядку погашення боргів і що рішення загальних зборів АТВТ «Літинагротехсервіс» про скасування рішення правління та зазначених наказів є неправомірним, він просив задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 28 квітня 2000р. не прийнято відмову Т. від позовних вимог. Рішенням того ж суду за те саме число, залишеним без зміни ухвалою судової колегії в цивільних справах Вінницького обласного суду від 15 серпня 2000 р., Т. у задоволенні позовних вимог відмовлено. Зустрічний позов АТВТ «Вінницяоблагротехсервіс» до Т. про усунення перешкод у користуванні власністю, визнання рішення загальних зборів АТВТ «Літинагротехсервіс» від 10 листопада 1999 р. недійсним та відшкодування завданих збитків задоволено частково. Визнано недійсними рішення загальних зборів АТВТ «Літинагротехсервіс» від 10 листопада 1999 р., а також протокол зборів у частині третього питання порядку денного щодо відміни наказу голови правління В. про передачу нафтобази за неіснуючі борги товариству «Вінницяоблагротехсервіс». Зобов’язано Т. як представника АТВТ «Літинагротехсервіс» не чинити перешкод АТВТ «Вінницяоблагротехсервіс» у користуванні зазначеною нафтобазою. Відмовлено АТВТ «Вінницяоблагротехсервіс» у задоволенні позовних вимог про стягнення з Т. 16 тис. 212 грн. на відшкодування матеріальної шкоди.

Ухвалою Вінницького районного суду від 5 жовтня 2000 р., залишеною без зміни ухвалою судової колегії в цивільних справах Вінницького обласного суду від 7 листопада 2000 р., було роз’яснено рішення районного суду від 28 квітня 2000 р. та визнано, що роз’яснюване рішення стосується не лише Т., а й керівництва АТВТ «Літинагротехсервіс».

Постановою президії Вінницького обласного суду від 27 червня 2001 р. протест заступника Голови Верховного Суду України залишено без задоволення.

На зазначені судові рішення надійшла касаційна скарга Т., в якій порушується питання про їх скасування із закриттям провадження у справі, оскільки при їх постановленні суд неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права. Судова палата з цивільних справ Верховного Суду України визнала, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Постановлюючи рішення, з висновками якого погодилася касаційна інстанція, суд виходив із того, що: голова правління АТВТ «Літинрайагротехсервіс» В. у межах наданих йому статутом товариства повноважень мав право розпоряджатися майном цього товариства; АТВТ «Вінницяоблагротехсервіс» правомірно стало власником спірної нафтобази, тому Т. не вправі перешкоджати йому користуватися своїм майном. Проте таких висновків суд дійшов без з’ясування дійсних обставин справи, прав та обов’язків сторін і неправильно застосував норми процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи, позивач оспорює угоду, яку було укладено між двома юридичними особами. Проте на порушення вимог статей 105, 108 ЦПК до участі у справі АТВТ «Літинрайагротехсервіс» не було залучене, що згідно з п. 3 ч. 1 ст. 336 ЦПК є самостійною підставою для скасування рішення суду.

Визнаючи, що В. діяв у межах повноважень, наданих йому статутом АТВТ «Літинрайагротехсервіс» щодо розпорядження майном останнього, суд не з’ясував: чи дійсно це товариство мало борги перед АТВТ «Вінницяоблагротехсервіс»; якщо так, то на яку суму; чи не сплинули строки позовної давності; якою є вартість переданого майна нафтобази; чи погашені цим майном борги та на яку суму?

Не можна погодитись і з ухвалою суду від 5 жовтня 2000 р. про роз’яснення рішення, оскільки на порушення вимог ст. 215 ЦПК цим роз’ясненням фактично було змінено попередній зміст рішення, а також поширено виконання останнього на осіб, які не були залучені до участі у справі, чим порушено їхні права та обов’язки.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, спір фактично виник між двома суб’єктами господарювання, який відповідно до ст. 1 ГПК підвідомчий господарському суду, а тому суд першої інстанції повинен обговорити питання про підвідомчість спору.

Виходячи з наведеного і керуючись ст. 334 ЦПК, судова палата з цивільних справ Верховного Суду України судові рішення у справі скасувала і направила останню на новий розгляд до суду першої інстанції.

© 2018. Верховний Суд України. Розробка http://www.viaduk.net" style="color:#ffffff;">Віадук-Телеком