ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
67. До осіб, які вчинили злочини в неповнолітньому віці, додаткове покарання у виді конфіскації майна не застосовується
 
 


Вироком колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Запорізької області від 15 травня 2002 р. Л. засуджено за пунктами «а», «е» ст. 93 КК 1960 р. на десять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна; за ч. 3 ст. 142 того ж Кодексу — на дев’ять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна. На підставі ст. 42 КК 1960 р. за сукупністю злочинів йому визначено десять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна. Постановлено стягнути з Л. на користь потерпілих С.Ю. та С.Л. 5 тис. 352 грн. на відшкодування матеріальної та 50 тис. грн. — моральної шкоди.

Л. визнано винуватим в умисному вбивстві С., вчиненому з корисливих мотивів з особливою жорстокістю під час розбійного нападу. 30 червня 2000 р. приблизно об 11-й годині 30 хвилин Л., упевнившись у тому, що неповнолітня С.О. знаходиться вдома одна, озброївся газобалонним пневматичним пістолетом і, взявши сумку, приїхав до будинку, де вона мешкала, з метою вчинення розбійного нападу на неї і заволодіння майном подружжя С-чів. Увійшовши в будинок і дочекавшись закінчення телефонної розмови С.О. з матір’ю, Л. завдав потерпілій ударів пістолетом та руками по голові й тулубу, декілька разів вистрелив із пістолета їй у голову і за шию перетягнув у кімнату, де вдарив головою об стіну, від чого С.О. знепритомніла. Взявши кухонний ніж, Л. повернувся до кімнати, де побачив, що потерпіла прийшла до тями й намагається подзвонити по телефону. Він за шию перетягнув її в іншу кімнату й почав душити. Подолавши опір потерпілої, завдав їй ударів руками, а потім з особливою жорстокістю ножем, заподіявши вісім непроникних поранень шиї, грудей, кінцівок і дев’ятнадцять ударів у груди, живіт, спину з ушкодженням легенів, серця та кишечника, що призвело до розвитку шоку і смерті С.О. Упевнившись, що та не подає ознак життя, Л. узяв відеомагнітофон «Панасонік» вартістю 1 тис. 400 грн., що належав подружжю С-чів, енциклопедію, альбом із фотокартками і з місця події зник.

У касаційній скарзі засуджений Л. порушив питання про зміну вироку і перекваліфікацію його дій на ст. 94 КК 1960 р. та ч. 1 ст. 185 КК 2001 р., зазначаючи, що вбивство С.О. вчинив на грунті особистих неприязних стосунків із нею у стані сильного душевного хвилювання, умислу на заволодіння майном не мав, а відеомагнітофон узяв для того, щоб заподіяти шкоди потерпілим. Він просив пом’якшити покарання та зменшити розмір відшкодування моральної шкоди. Розглянувши матеріали справи, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України визнала, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Висновок суду про доведеність вини Л. у вчиненні злочинів за зазначених у вироку обставин підтверджується сукупністю доказів, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні та належно оцінених судом, і є обгрунтованим. Проаналізувавши докази в їх сукупності, колегія суддів визнала, що злочинні дії Л. за пунктами «а», «е» ст. 93, ч. 3 ст. 142 КК 1960 р. кваліфіковані судом правильно. Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону у справі не виявлено. Призначене Л. основне покарання відповідає вимогам кримінального закону. Суд повною мірою врахував характер та ступінь суспільної небезпечності вчинених злочинів і особу засудженого. Підстав для пом’якшення Л. основного покарання колегія суддів не знайшла.

Разом з тим у частині призначеного Л. додаткового покарання у виді конфіскації всього майна вирок підлягає зміні. Стаття 98 КК містить вичерпний перелік покарань (основних і додаткових), які можуть застосовуватися до неповнолітніх за вчинення злочинів. Застосування до неповнолітнього додаткового покарання у виді конфіскації майна цією статтею не передбачено. Таким чином, суд безпідставно призначив неповнолітньому засудженому Л. додаткове покарання у виді конфіскації майна. Тому рішення про застосування до нього цього покарання з вироку виключено.

© 2018. Верховний Суд України. Розробка Віадук-Телеком