ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
Рішення у справі про виселення з відчуженої квартири скасовано, оскільки при його постановленні суд не врахував, що не є підставою для виселення членів сім’ї (у тому числі колишніх) власника жилого будинку (квартири) сам факт переходу права власності на це майно до іншої особи, адже їх право користування жилим приміщенням урегульовано житловим законодавством, згідно з яким ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом
 
 
У липні 1997 р. Г. звернувся в суд із позовом до Ш.Д. та третьої особи — паспортного відділу Дніпровського району м. Києва — про усунення перешкод у користуванні квартирою і виселення. У заяві позивач зазначав, що на підставі договору купівлі-продажу від 22 квітня 1997 р. він є власником квартири, яка раніше належала Ш.С., матері відповідача. Посилаючись на те, що Ш.Д. залишається прописаним і проживає в зазначеній квартирі, чим перешкоджає йому як власнику володіти й користуватися нею, Г. просив виселити відповідача з квартири й зобов’язати останнього не чинити йому перешкод у здійсненні права власності на неї. Одночасно він просив зобов’язати паспортний відділ Дніпровського району м. Києва виписати відповідача з квартири.

У зустрічному позові до Г., Ш.С. і третьої особи — біржі «Десятинна» — Ш.Д. просив визнати за ним право власності на частину спірної квартири та визнати недійсним договір купівлі-продажу останньої, посилаючись на те, що частина паєнагромаджень в ЖБК належала йому і у зв’язку з повною виплатою паю він разом зі своєю матір’ю, Ш.С., став співвласником квартири, а тому мати не мала права без його згоди продавати її позивачу.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 12 жовтня 1998 р., залишеним без зміни ухвалою судової колегії в цивільних справах Київського міського суду від 11 листопада 1998 р., позов Г. було задоволено, у зустрічному позові відмовлено.

Заступник Голови Верховного Суду України порушив у протесті питання про скасування судових рішень у частині вимоги про виселення Ш.Д. і виписку його з квартири як постановлених без належного з’ясування дійсних обставин справи, правового становища відповідача. Президія Київського міського суду дійшла висновку, що протест підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається зі справи, розглядаючи спір, що виник між власником квартири і членом сім’ї колишнього її власника, суд виходив із того, що при його вирішенні потрібно керуватися нормами Закону від 7 лютого 1991 р. «Про власність». При цьому суд не взяв до уваги, що питання, пов’язані з користуванням жилими приміщеннями в будинках і квартирах, належних громадянам на праві приватної власності, врегульовано нормами гл. 6 розд. III ЖК, якими й необхідно керуватися при вирішенні спорів (про виселення з таких приміщень, право користування ними тощо).

Вирішуючи спір по суті, суд не врахував, що не є підставою для виселення членів сім’ї (у тому числі колишніх) власника жилого будинку (квартири) сам факт переходу права власності на це майно до іншої особи, оскільки їх право користування жилим приміщенням урегульовано житловим законодавством, згідно з яким ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом (ч. 3 ст. 9 ЖК).

Оскільки суд неповно з’ясував обставини справи, права й обов’язки сторін у частині спору про користування спірною жилою площею та про виселення з неї і неправильно застосував норми матеріального закону, рішення суду, постановлене за основними позовними вимогами, підлягає скасуванню, а справа — направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 337, 338 ЦПК, президія Київського міського суду протест заступника Голови Верховного Суду України задовольнила, рішення Дніпровського районного суду м. Києва та ухвалу судової колегії в цивільних справах Київського міського суду в частині спору за позовом Г. до Ш.Д. про зобов’язання відповідача не чинити позивачеві перешкод у здійсненні права власності на квартиру і виселення та про зобов’язання паспортного відділу виписати відповідача з квартири скасувала, а справу в зазначеній частині направила на новий розгляд.

© 2018. Верховний Суд України. Розробка Віадук-Телеком