ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
2001-61. При відмежуванні вимагательства від розбою слід виходити з того, що при розбої насильство або погроза ним спрямовані на заволодіння майном у момент їх застосування
 
 
Вироком Літинського районного суду Вінницької області від 17 березня 1999 р. засуджено: М. — за ч. 2 ст. 144 КК на чотири роки позбавлення волі, за ч. 1 ст. 89 КК на один рік позбавлення волі, а за сукупністю злочинів на підставі ст. 42 КК із застосуванням ст. 45 КК на п’ять років позбавлення волі умовно з іспитовим строком два роки і сплатою штрафу в розмірі 850 грн.; Б. і К. — кожного за ч. 2 ст. 144 КК на чотири роки позбавлення волі із застосуванням ст. 45 КК умовно з іспитовим строком два роки і сплатою штрафу в розмірі 680 грн.

М., Б. і К. визнано винними і засуджено за те, що вони 18 жовтня 1998 р. приблизно о 18-й годині на автостоянці, розташованій на автошляху Умань—Краковець, вимагали у водіїв вантажних автомобілів марки «Вольво» А. і Ч. гроші за неповідомлення органам міліції про порушення потерпілими Правил дорожнього руху (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1993 р. № 1094), внаслідок якого сталася ДТП. Потерпілі, які бачили у М. пістолет, побоюючись за своє життя, віддали М., Б. і К. 10 доларів США й автомагнітолу. Крім того, М. умисно розбив скло та козирок на автомобілі, який належить АТ «Ера», заподіявши матеріальну шкоду на суму 2364 грн.

У касаційному порядку справа не розглядалась.

Постановою президії Вінницького обласного суду від 7 жовтня 1999 р. залишено без задоволення протест прокурора області про скасування вироку через неправильну перекваліфікацію дій засуджених та м’якість призначеного їм покарання.

Заступник Генерального прокурора України порушив у протесті питання про скасування з тих же мотивів вироку й постанови президії обласного суду щодо М., Б. і К. та направлення справи на новий судовий розгляд. Судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України протест задовольнила з таких підстав.

Органами попереднього розслідування дії М., Б. і К., які під час нападу за попереднім зговором заволоділи майном А. та Ч. під погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров’я потерпілих, було кваліфіковано за ч. 2 ст. 142 КК.

На обгрунтування висновку про вчинення М., Б. і К. саме розбійного нападу органи попереднього розслідування послалися в обвинувальному висновку на показання обвинувачених про те, що вони демонстрували потерпілим пістолет, після чого останні передали їм 10 доларів США й автомагнітолу, а також на показання А. та Ч., які підтвердили, що зробили це через погрози з боку М., Б. і К. пістолетом.

Суд у вироку зазначив, що потерпілі, «побоюючись за своє життя внаслідок демонстрації М. пістолета», передали засудженим 10 доларів США й автомагнітолу. Таким чином, суд фактично визнав, що М., Б. і К. з метою заволодіння індивідуальним майном погрожували пістолетом А. та Ч., а потерпілі сприймали цю погрозу як реальну небезпеку для їх життя і внаслідок цього негайно передали засудженим 10 доларів США й автомагнітолу, тобто що вони вчинили розбійний напад на потерпілих.

Разом з тим, не мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції безпідставно перекваліфікував дії засуджених з ч. 2 ст. 142 на ч. 2 ст. 144 КК, не врахувавши при цьому, що згідно з роз’ясненнями, які містяться в п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 р. № 12 «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності», при відмежуванні вимагательства від розбою належить виходити з того, що при розбої насильство або погроза ним спрямовані на заволодіння майном у момент їх застосування. У даному випадку погроза застосувати вогнестрільну зброю потерпілими сприймалась як реальна, як намір застосувати фізичне насильство з метою заволодіння майном не в майбутньому, а негайно.

За таких обставин вирок суду через неправильне застосування кримінального закону, що потягло за собою призначення несправедливого внаслідок м’якості покарання, підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд. У зв’язку зі скасуванням вироку скасовано як незаконну і постанову президії обласного суду.

Судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України зазначила, що при новому розгляді справи суду потрібно ретельніше дослідити всі зібрані докази, дати їм належну оцінку, залежно від установленого кваліфікувати дії винних відповідно до положень закону та роз’яснень Пленуму Верховного Суду України і згідно з вимогами ст. 39 КК призначити відповідне покарання.
© 2018. Верховний Суд України. Розробка Віадук-Телеком