ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
Чинне законодавство України не встановлює обмежень у здійсненні передбаченого Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» права осіб, які віднесені до категорії 1 і потребують поліпшення житлових умов, на позачергове забезпечення жилою площею протягом року з дня подання заяви, а також на додаткову жилу площу у вигляді окремої кімнати, якщо вони перенесли променеву хворобу будь-якого ступеня або стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи
 
 
У червні 1998 р. З. звернувся в суд із позовом до виконавчого комітету Чернігівської міської ради про надання квартири. Позивач зазначав, що відповідно до ст. 31 ЖК та ст. 20 Закону від 28 лютого 1991 р. «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» йому як постраждалій особі категорії 1 протягом року мало бути надане житло. Таке ж право належить йому згідно зі ст. 15 Закону від 22 жовтня 1993 р. «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Незважаючи на те, що його відповідно в 1992 та 1995 рр. взяли на облік для надання житла із зазначених підстав, питання залишається невирішеним. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача на його користь 15 тис. грн. моральної шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення житлових прав.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 серпня 1998 р. позов було задоволено частково: зобов’язано виконком Чернігівської міської ради надати З. окрему квартиру з усіма вигодами, яка відповідає санітарним і технічним вимогам (з урахуванням права на додаткову жилу площу у вигляді окремої кімнати), протягом місяця з дня набрання рішенням суду законної сили; у задоволенні вимог у частині стягнення моральної шкоди відмовлено. В касаційному порядку справа не розглядалася.

Постановою президії Чернігівського обласного суду від 29 січня 1999 р. зазначене рішення суду скасовано, а справу направлено на новий розгляд.

Заступник Голови Верховного Суду України порушив у протесті питання про скасування цієї постанови президії та залишення рішення районного суду без зміни. Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України визнала, що протест підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду, президія послалась у постанові на порушення ним вимог статей 15, 30, 62 ЦПК щодо належної оцінки зібраних доказів на основі всебічного, повного й об’єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності. Зокрема, не було враховано постанову Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1996 р. № 1589, якою затверджено Порядок надання додаткової жилої площі особам, які внаслідок Чорнобильської катастрофи перенесли променеву хворобу будь-якого ступеня або стали інвалідами, дітям-інвалідам, які потребують особливого догляду, та сім’ям, що втратили годувальника з числа осіб, віднесених до категорії 1, а також ту обставину, що З. перебуває на обліку за № 57 в числі інших осіб, які теж користуються правом позачергового одержання житла. Крім того, в постанові зазначено, що суд не врахував економічної ситуації та фінансового забезпечення законодавчої бази.

Однак погодитись із цим висновком не можна з таких підстав.

Відповідно до п. 10 ст. 20 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особи, віднесені до категорії 1, мають право на позачергове забезпечення жилою площею протягом року з дня подання заяви. Особи, що стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, мають також право на надання додаткової жилої площі у вигляді окремої кімнати.

Згідно з посвідченням від 9 грудня 1994 р., З. є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), а довідкою МСЕК від 3 березня 1995 р. підтверджено його інвалідність II групи внаслідок захворювання, одержаного при виконанні службових обов’язків у зв’язку з аварією на ЧАЕС.

Судом установлено, що в 1992 р. З. переведено зі списку першочерговиків у список позачергового надання житла як учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (категорія 1, склад сім’ї — дві особи).

На підставі наведеного у З. виникло право на позачергове одержання квартири, у тому числі на додаткову житлову площу у вигляді окремої кімнати.

Крім того, судом також установлено, що позивач є інвалідом Великої Вітчизняної Війни II групи. Відповідно до п. 15 ст. 15 Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» зазначена категорія осіб має право на позачергове забезпечення жилою площею протягом двох років з дня взяття на квартирний облік. За цією підставою З. було взято на облік рішенням виконавчого комітету від 22 травня 1995 р. № 113.

З урахуванням наведених обставин суд обгрунтовано зобов’язав відповідача надати позивачеві квартиру з додержанням вимог статей 48—50 ЖК.

Правильно було відмовлено судом і в задоволенні позовних вимог З. у частині стягнення моральної шкоди, оскільки таке відшкодування не передбачене спеціальним законодавством.

Президія обласного суду безпідставно послалась на названу постанову Кабінету Міністрів України, оскільки останньою не обмежуються права осіб, для яких Законом «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено пільги щодо одержання житла. У зв’язку з цим безпідставною є вказівка в постанові президії на необхідність з’ясування судом реальної можливості надати позивачеві квартиру, наявності чи відсутності необхідних для цього коштів, врахування економічної ситуації та фінансового забезпечення законодавчої бази, притягнення до участі в справі як співвідповідачів чи третіх осіб установ або організацій, відповідальних за фінансове забезпечення виділення квартир особам, які користуються правом позачергового одержання житла.

За таких обставин постанова президії обласного суду підлягає скасуванню як така, що не грунтується на законі, підстав же для скасування рішення районного суду немає.

Однак із резолютивної частини рішення необхідно виключити слова «протягом місяця з дня набрання рішенням суду законної сили», оскільки згідно з ч. 3 ст. 46 ЖК та п. 47 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень (затверджені постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 р. № 470) громадяни, що мають право на позачергове одержання жилих приміщень, включаються до окремого списку, відповідно до якого їм і повинне надаватися житло.

Враховуючи наведене, судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України протест заступника Голови цього суду задовольнила, постанову президії обласного суду скасувала, а рішення районного суду залишила в силі, виключивши з його резолютивної частини слова «протягом місяця з дня набрання рішенням суду законної сили».

© 2018. Верховний Суд України. Розробка Віадук-Телеком