ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
2002-43. У справі за позовами акціонерів про визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації майна акціонерного товариства, проведених при виконанні державною виконавчою службою рішення господарського суду, судом касаційної інстанції залишено в силі ухвалу районного суду про закриття провадження у справі виходячи з того, що акціонери не належать до визначеного чинним законодавством кола осіб, які можуть оскаржити рішення господарського суду та дії щодо його виконання, і що зазначені дії оскаржуються до господарського суду
 
 

У березні 2001 р. Б. в інтересах П., Г. та Ф. звернувся в суд із позовом до Міністерства палива та енергетики України, ДП «Енергоринок», АТВТ «Луганськобленерго» (далі — АТВТ), СДП «Укрспец’юст», Міністерства юстиції України та Луганської філії СДП «Укрспец’юст» про визнання прилюдних торгів недійсними, мотивуючи його тим, що 24березня 2001 р. Державною виконавчою службою Жовтневого управління юстиції м. Луганська були проведені прилюдні торги з реалізації майна АТВТ на виконання рішення Вищого арбітражного суду України від 28січня 2000 р. та ухвали цього ж суду від 16 жовтня 2000 р. Посилаючись на те, що зазначені торги були проведені з недодержанням норм чинного процесуального законодавства, що призвело до порушення прав акціонерів, заявники просили задовольнити їхні позовні вимоги.

Ухвалою судді Старокиївського районного суду м. Києва від 28 березня 2001 р. було вжито заходів до забезпечення позову. Старокиївський місцевий суд м. Києва ухвалою від 10 липня 2001 р. провадження у справі закрив, заходи до забезпечення позову скасував. Апеляційний суд м. Києва ухвалою від 19 вересня 2001 р. скасував зазначену ухвалу суду першої інстанції. У поданій касаційній скарзі Луганська філія спеціалізованого державного підприємства «Укрспец’юст» Міністерства юстиції України (далі — Луганська філія СДП) просить скасувати ухвалу апеляційного суду, посилаючись на те, що її постановлено з порушенням норм права, та залишити в силі ухвалу Старокиївського місцевого суду м. Києва. Судова палата з цивільних справ ВерховногоСудуУкраїни визнала, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Пред’являючи вимоги про визнання проведеного Луганською філією СДП аукціону (прилюдних торгів) недійсними, позивачі посилались на те, що цією установою було порушено порядок проведення примусових торгів з реалізації арештованого нерухомого майна та що вони, позивачі, мають право звернутися в суд із такими вимогами відповідно до ст. 55 Конституції України, якою гарантовано право громадян на судовий захист. Закриваючи провадження у справі на підставі п. 1 ст. 227 ЦПК, суд виходив із того, що справа підлягає розгляду не в суді загальної юрисдикції, а в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, оскільки суб’єктами спірних правовідносин є юридичні особи — боржник і кредитор, а позивачі не мають повноважень представляти юридичну особу. Крім того, на думку суду, позивачі не мають юридичного інтересу в даних правовідносинах, оскільки спір не стосується їхніх прав та інтересів; вони не є учасниками чи особами, які залучалися до проведення виконавчих дій, тому в даному випадку не вправі звертатися до суду з позовом, як це передбачено ст. 55 Конституції та ст. 4 ЦПК.

Скасовуючи зазначену ухвалу, апеляційний суд виходив із положень ч. 2 ст.124 Конституції, яка поширила юрисдикцію судів на всі правовідносини, що виникають у державі, та гарантувала без будь-яких обмежень право громадян на звернення до суду за захистом своїх прав і свобод. Виходячи з цих підстав апеляційний суд дійшов висновку, що позивачі як акціонери АТВТ, майно якого реалізовувалося з аукціону (прилюдних торгів), вважаючи свої права порушеними, вправі були звернутися до суду з позовом про визнання прилюдних торгів недійсними, оскільки даний спір підлягає розгляду по суті в судах загальної юрисдикції. Однак із такими доводами погодитися не можна.

Проголошене ст. 55 Конституції право громадян на судовий захист у цивільному судочинстві реалізується у відповідності з нормами ЦПК.

Згідно зі ст. 4 ЦПК будь-яка заінтересована особа (яка є такою за наявності підстав, передбачених ст. 4 ЦК) може звернутися в суд за захистом порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу в порядку, встановленому законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачі є акціонерами АТВТ і звернулися в суд із даним позовом, оскільки, на їхню думку, при виконанні державним виконавцем рішення Вищого арбітражного суду України від 28 січня 2001р. про стягнення з АТВТ на користь ДП «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі — ДП) 699 млн. 811тис. 519 грн. 67 коп. прилюдні торги були проведені Луганською філією СДП з порушенням чинного законодавства.

Чинним законодавством визначено коло осіб, які можуть оскаржити рішення арбітражного суду та дії щодо його примусового виконання (ст. 22 ГПК, статті 7, 85 Закону від 21 квітня 1999 р. «Про виконавче провадження»).

Сторонами у справі про стягнення боргу, а у виконавчому провадженні, порушеному за цим рішенням, стягувачем та боржником були ДП та АТВТ, і лише їм з підстав, зазначених у позовній заяві, належало право оскаржувати дії щодо виконання рішення.

АТВТ є юридичною особою, а справи юридичних осіб відповідно до ч. 2 ст.110 ЦПК у суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законом, статутом чи положенням, або їх представники.

На представництво в суді позивачі повноважень не мали. Крім того, фактично ними пред’являлися вимоги в інтересах однієї юридичної особи до іншої, а справи за такими позовами відповідно до ст. 24 ЦПК і ст. 12 ГПК підвідомчі не місцевим судам загальної юрисдикції, а господарським судам. За таких обставин місцевий суд правильно визнав, що згідно з п. 1 ст.227 ЦПК справа за заявою даних позивачів не могла бути предметом його розгляду, і підстав у апеляційного суду для скасування ухвали про закриття провадження у справі не було. Враховуючи наведене та керуючись ст. 334 ЦПК, судова палата з цивільних справ Верховного Суду України ухвалу Апеляційного суду м.Києва скасувала, а ухвалу Старокиївського місцевого суду м. Києва залишила без зміни.

© 2018. Верховний Суд України. Розробка http://www.viaduk.net" style="color:#ffffff;">Віадук-Телеком