Інформація про видання
На першу сторінку Написати листа Пошук
 2004   ‹ інформація про журнал
   № 6 (46)
    СУДОВА ПРАКТИКА
JUDICIAL PRACTICE
     РIШЕННЯ У ЦИВIЛЬНИХ СПРАВАХ
DECISIONS IN CIVIL CASES

Проведення атестації державних службовців регламентується Положенням про проведення атестації державних службовців, у п. 11 якого передбачено, що комісія на підставі всебічного аналізу виконання державним службовцем основних обов’язків, складності виконуваної ним роботи та її результативності приймає одне з таких рішень: відповідає займаній посаді; відповідає займаній посаді за умови виконання рекомендацій щодо підвищення кваліфікації з певного фахового напряму, набуття навичок роботи на комп’ютері тощо; не відповідає займаній посаді. Неповні знання нормативно-правових актів, виявлені під час атестації, не можуть бути достатньою підставою для висновків про невідповідність державного службовця займаній посаді через низький професійний рівень знань, низьку ефективність роботи, а також для рекомендації про його звільнення за п. 2 ст. 40 КЗпП України

Ухвала Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
від 25 лютого 2004 р.
(в и т я г)

У листопаді 2002 р. Ж. звернувся до суду з позовом до Волинської митниці (далі — Митниця) про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, посилаючись на те, що з липня 1999 р. працював у відповідача на посаді інспектора митного поста «Луцьк». Наказом начальника Митниці від 7 жовтня 2002 р. його звільнено з посади за п. 2 ст. 40 КЗпП. Вважаючи звільнення незаконним, здійсненим із порушенням вимог закону, Ж. просив позов задовольнити.

Луцький міський суд рішенням від 4 лютого 2003 р. Ж. у задоволенні позову відмовив.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Волинської області рішенням від 6 червня 2003 р. рішення суду першої інстанції скасувала, позов Ж. задовольнила.

У касаційній скарзі Митниця просила скасувати постановлене у справі рішення апеляційного суду з підстав порушення ним норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вирішила, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до п. 11 Положення про проведення атестації державних службовців (затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 р. № 1922) комісія на підставі всебічного аналізу виконання державним службовцем основних обов’язків, складності виконуваної ним роботи та її результативності приймає одне з таких рішень: відповідає займаній посаді; відповідає займаній посаді за умови виконання рекомендацій щодо підвищення кваліфікації з певного фахового напряму, набуття навичок роботи на комп’ютері тощо; не відповідає займаній посаді.

Із матеріалів справи вбачається, що підставою для звільнення позивача став висновок атестаційної комісії Митниці про його невідповідність займаній посаді з причини низького професійного рівня знань, низької ефективності роботи з рекомендацією про звільнення з роботи.

Суд встановив, що атестаційна комісія дійшла такого висновку лише за результатами перевірки теоретичних знань позивача (зокрема, законодавства) й не врахувала даних про те, що порушень трудової та виконавської дисципліни він не допускає; завдання й доручення керівництва виконує вчасно; різні ситуації, які виникають під час митного оформлення, оцінює правильно та об’єктивно; заохочувався за успіхи в роботі. Отже, на порушення вимог п. 12 зазначеного Положення атестаційна комісія виконання позивачем основних обов’язків, складність виконуваної ним роботи та її результативність всебічно не проаналізувала, а свою рекомендацію щодо звільнення позивача з роботи не обгрунтувала. Неповні знання нормативно-правових актів, які перевірялися при проведенні атестації, є недостатньою підставою для висновків про невідповідність займаній посаді з рекомендацією про звільнення.

Згідно з п. 2 ст. 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді чи виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню цієї роботи.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, даних у п. 21 постанови від 6 листопада 1992 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (з подальшими змінами), при розгляді справ про звільнення за п. 2 ст. 40 КЗпП суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов’язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров’я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і його неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу.

У справі немає будь-яких фактичних даних про те, що позивач внаслідок недостатньої кваліфікації не може належно виконувати покладених на нього трудових обов’язків, і відповідач не надав суду доказів, які б підтверджували протилежне. Отже, звільнення позивача було проведено незаконно.

Оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, то Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України касаційну скаргу Митниці відхилила, рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Волинської області від 6 червня 2003 р. залишила без зміни.