Верховний Суд України Верховний Суд України
На першу сторінку Написати листа Пошук Мапа сайту
В архів новин
02/11/2009
Верховний Суд України вживає заходів щодо запобігання зловживанням у сфері третейського судочинства

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України розглянула узагальнення практики застосування судами Закону України “Про третейські суди”.

Діяльність третейських судів в Україні викликає багато дискусій. З одного боку, інститут третейського розгляду спорів є ознакою розвиненого демократичного суспільства, що сприяє ефективному захисту прав та інтересів осіб. Третейське судочинство має багатовікову історію і поширене у більшості країн світу. З іншого боку, в Україні через недосконалість законодавчої бази функціонування третейських судів не лише не дає позитивних результатів, а й призводить до істотних проблем та зловживань.

Результати проведеного узагальнення свідчать, що розгляд спорів третейськими судами в умовах недосконалого законодавчого регулювання їх діяльності створює значну кількість проблем у судовій практиці. З огляду на те, що кількість розглянутих третейськими судами справ стрімко зростає, а практика розгляду справ, пов’язаних з їх діяльністю, вкрай суперечлива, ця проблема потребує термінового вирішення.

Наявність значної кількості колізій та прогалин у законодавстві створює ґрунт для численних зловживань з боку третейських судів. Так, третейські суди масово визнають дійсними незаконні договори про відчуження нерухомого майна, в тому числі земельних ділянок сільськогосподарського призначення, об’єктів самочинного та незавершеного будівництва. Часто трапляються випадки прийняття третейськими судами рішень з порушенням прав осіб, які не брали участі у третейському розгляді. За таких умов державні суди стають заручниками законодавчих прогалин і колізій, оскільки виконання рішень третейських судів здійснюється шляхом видачі виконавчих документів на них саме державними судами. Однією з найбільш складних є проблема адекватного реагування на допущені третейськими судами порушення.

Найбільш складні проблеми судової практики, пов’язані з розглядом справ третейськими судами, зумовлені недоліками законодавчого регулювання: колізіями між положеннями Закону “Про третейські суди” та процесуальним законодавством щодо територіальної підсудності справ; невиправданою обмеженістю і вичерпністю переліку підстав для відмови у видачі виконавчого документа на рішення третейського суду та підстав для його скасування; відсутністю у процесуальному законодавстві положень, які регулюють розгляд судами справ про видачу виконавчого документа на рішення третейського суду та про скасування рішення третейського суду; недоліками Закону “Про третейські суди” у частині, що регламентує організаційно-правові засади створення та функціонування третейських судів, зокрема третейських судів для вирішення конкретного спору (арбітражів ad hoc).

Водночас виявлено недоліки і в роботі державних судів. Зокрема, непоодинокими є випадки необґрунтованої видачі виконавчих документів на рішення третейських судів за наявності підстав для відмови в такій видачі. Має місце недостатнє вивчення судами обставин справ за заявами про видачу виконавчого документа на рішення третейського суду.

Верховний Суд України проаналізував також гостру проблему захисту прав особи, що не була стороною третейського розгляду, внаслідок якого було прийнято рішення, яким вирішено питання про її права та обов’язки. В узагальненні обґрунтовується, що така особа має право звернутися до суду з вимогою про скасування рішення третейського суду. Також визнано правильною практику прийняття апеляційними судами скарг на ухвали про видачу виконавчих документів на такі рішення третейських судів.

За результатами обговорення схвалено висновки узагальнення і прийнято рішення направити їх до апеляційних судів, зорієнтувавши на однакове і правильне застосування законодавства, а також до компетентних органів державної влади. Крім того, запропоновано шляхи вдосконалення законодавства з цього питання.