Інформація про видання
На першу сторінку Написати листа Пошук
 2008   ‹ інформація про журнал
   № 10 (98)
    СУДОВА ПРАКТИКА
JUDICIAL PRACTICE
     РІШЕННЯ У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ
DECISIONS IN COMMERCIAL CASES

Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України судочинство в Україні здійснюється, зокрема, на засадах забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом. Статтею 107 ГПК України передбачено, що касаційну скаргу мають право подати особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав і обов’язків

Постанова Судової палати
у господарських справах Верховного Суду України
від 15 січня 2008 р.
(в и т я г )

У січні 2007 р. приватне підприємство «Світлана-2000» (далі — ПП) звернулося в Господарський суд Дніпропетровської області із позовом до дочірнього підприємства «Центральний ринок міста Дніпродзержинська» Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств (далі — Ринок) про:

усунення перешкод у користуванні виділеною під торговельний центр позивача земельною ділянкою в м. Дніпродзержинську шляхом зобов’язання відповідача демонтувати всі тимчасові конструкції, які знаходяться на зазначеній земельній ділянці;

заборону відповідачу чинити будь-які перешкоди у користуванні цією ділянкою (вимоги з урахуванням зміни предмета спору).

Ринок подав зустрічний позов до ПП про визнання недійсним державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, виданого підприємству на підставі рішення виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради від 4 серпня 1997 р. № 232 в частині внесення змін щодо користування названою земельною ділянкою площею 0,0706 гектара та усунення перешкод у користуванні нею шляхом демонтажу будівель та споруд ПП (вимоги з урахуванням їх доповнення).

Господарський суд Дніпропетровської області ухвалами від 18 січня та від 19 березня 2007 р. до участі у справі залучив Дніпродзержинську міську раду Дніпропетровської області та Управління земельних ресурсів у м. Дніпродзержинську — третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 11 травня 2007 р. позов задовольнив частково: зобов’язав усунути перешкоди в користуванні зазначеною земельною ділянкою шляхом зобов’язання Ринку демонтувати на ній всі тимчасові конструкції; заборонив Ринку чинити будь-які перешкоди у користуванні цією ділянкою площею 0,0663 гектара; в решті вимог в позові відмовив; в зустрічному позові відмовив.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд постановою від 6 серпня 2007 р. зазначене рішення суду першої інстанції скасував; у позові відмовив; зустрічний позов задовольнив.

Вищий господарський суд України постановою від 1 листопада 2007 р. названу постанову залишив без змін.

Вищий господарський суд України ухвалою від 12 листопада 2007 р. відмовив Б. у прийнятті касаційної скарги на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 6 серпня 2007 р., а скаргу повернув на підставі ст. 11113 ГПК. Ухвала вмотивована тим, що постанову суду апеляційної інстанції від 6 серпня 2007 р. вже переглядав суд касаційної інстанції, а повторний перегляд судового акта ГПК не передбачено.

27 грудня 2007 р. колегія суддів Верховного Суду України за касаційною скаргою Б. порушила провадження з перегляду в касаційному порядку ухвали Вищого господарського суду України від 12 листопада 2007 р. У своїй скарзі Б. просила скасувати оскаржену ухвалу та передати справу на розгляд до Вищого господарського суду України з мотивів порушення положень статей 8, 55, 129 Конституції України, невідповідності оскарженої ухвали міжнародним договорам, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та рішенням Верховного Суду України з питань застосування норм процесуального права, виявлення різного застосування Вищим господарським судом України одного й того ж положення процесуального закону в аналогічних справах, порушення норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, розглянувши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України визнала, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 129 Конституції однією із основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом. Статтею 107 ГПК передбачено, що касаційну скаргу мають право подати особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав і обов’язків.

Повертаючи касаційну скаргу Б. на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 6 серпня 2007 р., Вищий господарський суд України послався на те, що ця постанова вже переглядалася у касаційному порядку за касаційними скаргами інших сторін у справі, а повторний перегляд судового акта не передбачений процесуальним законом.

Постановивши ухвалу, яку не можна визнати мотивованою, суд касаційної інстанції фактично обмежив суб’єкта оскарження у здійсненні прав, передбачених п. 8 ст. 129 Конституції.

Враховуючи викладене, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України, керуючись статтями 11117—11121 ГПК, касаційну скаргу Б. задовольнила: ухвалу Вищого господарського суду України від 12 листопада 2007 р. скасувала і передала справу на розгляд до Вищого господарського суду України.