Інформація про видання
На першу сторінку Написати листа Пошук
 2010   ‹ інформація про журнал
   № 11 (123)
    СУДОВА ПРАКТИКА
JUDICIAL PRACTICE
     РIШЕННЯ У ЦИВIЛЬНИХ СПРАВАХ
DECISIONS IN CIVIL CASES

Відповідно до ч. 8 ст. 110 ЦПК України позови, що виникають з договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред’являтися також за місцем виконання цих договорів.
Звертаючись з позовом до районного суду, позивач указував, що відповідно до положень ст. 532 ЦК України в укладеному між сторонами кредитному договорі передбачалося, що місцем його виконання є визначена договором адреса банку для листування, яка територіально належить до підсудності цього суду.
Зазначене посилання має значення для правильного вирішення питання про підсудність справи, а тому постановлена суддею суду першої інстанції ухвала про повернення позовної заяви без належної оцінки такого посилання на умови договору щодо місця виконання договору є помилковою, що відповідно до п. 2 ст. 342 ЦПК України стало підставою для скасування ухвали судді та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі


УХВАЛА
колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
від 4 листопада 2009 р.
(в и т я г)


У квітні 2009 р. акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» (далі — Банк) звернувся до суду з позовом до Ш. про стягнення боргу за кредитним договором.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 6 травня 2009 р., залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 21 липня 2009 р., позовну заяву повернено позивачу для подання до належного суду.

У касаційній скарзі Банк просив скасувати зазначені судові рішення, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, і передати справу для розгляду по суті до Дніпровського районного суду м. Києва.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Повертаючи позовну заяву позивачу, суддя суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що справа не підсудна Дніпровському районному суду м. Києва, оскільки відповідач не проживає на території, що належить до юрисдикції цього суду.

Однак з таким висновком погодитися не можна.

Відповідно до ч. 8 ст. 110 ЦПК позови, що виникають з договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред’являтися також за місцем виконання цих договорів.

Звертаючись з позовом до Дніпровського районного суду м. Києва, позивач указував, що відповідно до положень ст. 532 ЦК в укладеному між сторонами кредитному договорі передбачалося, що місцем його виконання є визначена договором адреса банку для листування, яка територіально належить до підсудності цього суду.

Зазначене посилання потребує перевірки, оскільки має значення для правильного вирішення питання про підсудність справи, а тому постановлена суддею суду першої інстанції ухвала про повернення позовної заяви без належної оцінки такого посилання є помилковою.

Зважаючи на такі обставини та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 336, п. 2 ст. 342, п. 6 ч. 1 ст. 344 ЦПК, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України касаційну скаргу Банку задовольнила частково: ухвалу судді Дніпровського районного суду м. Києва від 6 травня 2009 р. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 21 липня 2009 р. скасувала і передала справу на новий розгляд до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.