Інформація про видання
На першу сторінку Написати листа Пошук
 2008   ‹ інформація про журнал
   № 10 (98)
    СУДОВА ПРАКТИКА
JUDICIAL PRACTICE
     РІШЕННЯ У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ
DECISIONS IN CRIMINAL CASES

Відповідно до ст. 377 КПК України в апеляційній ухвалі мають бути наведені докладні мотиви постановленого рішення. За змістом ч. 3 ст. 358 та ч. 5 ст. 362 цього Кодексу апеляційний суд вправі дати іншу оцінку доказам лише після проведення судового слідства.
Порушення зазначених вимог закону потягло скасування ухвали апеляційного суду

Ухвала колегії суддів Судової палати
у кримінальних справах Верховного Суду України
від 22 січня 2008 р.
(в и т я г)

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області вироком від 16 листопада 2006 р. виправдав С. та К., обвинувачених за ч. 2 ст. 365 КК, у зв’язку з недоведеністю їхньої участі у вчиненні злочину.

Апеляційний суд Хмельницької області ухвалою від 26 грудня 2006 р. зазначений вирок залишив без змін.

Органи досудового слідства обвинувачували С. та К. у тому, що вони як представники органу влади — інспектори дізнання відділення Державної автомобільної інспекції МВС України — вчинили дії, які виходили за межі наданих їм повноважень. 30 жовтня 2005 р. приблизно о 23-й годині 50 хвилин вони, зупинивши на дорозі автомобіль Л. під керуванням С., попросили пред’явити документи на право керування цим транспортним засобом. Л., який перебував у машині, відмовився це робити в погано освітленій місцевості, через що між ним, С. та К. виник конфлікт. Під час конфлікту останні, перевищуючи свої службові повноваження, заподіяли потерпілому Л. легкі тілесні ушкодження та, зв’язавши йому руки, помістили в багажник службового автомобіля, в якому тривалий час перевозили.

У касаційному поданні заступник прокурора Хмельницької області порушив питання про скасування судових рішень щодо С. та К. і направлення справи на новий судовий розгляд у зв’язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, оскільки, на його думку, показання цих осіб про непричетність їх до вчинення інкримінованого їм злочину суперечать зібраним у справі доказам, яким суд першої інстанції дав неналежну оцінку.

Крім того, прокурор послався на істотні порушення судом кримінально-процесуального закону, а саме неповноту й однобічність судового слідства, зокрема зауваживши, що у вироку не зазначено, чому одні докази взяті до уваги, а інші відхилені.

Касаційна скарга потерпілого Л. аналогічна за змістом касаційному поданню прокурора.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційне подання та касаційна скарга мають бути задоволені частково з таких підстав.

Відповідно до ст. 377 КПК апеляційний суд в ухвалі повинен навести докладні мотиви постановленого рішення, проаналізувати всі доводи, що викладені в апеляціях, та на кожен із них дати відповідь. У разі залишення апеляції без задоволення в ухвалі мають бути зазначені підстави, через які її визнано необґрунтованою.

Як убачається з матеріалів справи, прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та представник потерпілого Л. подали на вирок міськрайонного суду апеляції, в яких порушили питання про скасування виправдувального вироку щодо С. та К. і постановлення нового — про визнання їх винними у вчиненні злочину за пред’явленим обвинуваченням. На їхню думку, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, зокрема суд не дав оцінки показанням свідка С., який підтверджував показання Л., що працівники міліції перевозили його в багажнику автомобіля.

Проте апеляційний суд, залишаючи вирок місцевого суду щодо С. та К. без змін, відповіді на всі доводи прокурора та представника потерпілого не дав.

Так, спростовуючи наведені в апеляціях доводи про неврахування судом першої інстанції показань свідка С. стосовно того, що працівники міліції перевозили Л. в багажнику автомобіля, суд апеляційної інстанції зазначив, що ці показання є суперечливими.

Разом із тим за змістом ч. 3 ст. 358 та ч. 5 ст. 362 КПК відповідно до принципу безпосередності дослідження доказів апеляційний суд не вправі давати їм іншу оцінку, ніж та, яку дав суд першої інстанції, якщо їх не було досліджено під час апеляційного розгляду.

Оскільки місцевий суд оцінки зазначеним показанням свідка С. не дав, апеляційний суд вправі був дати їм оцінку лише після проведення судового слідства.

Отже, суд апеляційної інстанції допустив порушення чинного кримінально-процесуального законодавства, що призвело до постановлення неправильного рішення, а це відповідно до ч. 1 ст. 398 КПК є підставою для його скасування і направлення справи на новий апеляційний розгляд.

Враховуючи наведене, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 26 грудня 2006 р. щодо С. та К. скасувала і направила справу на новий апеляційний розгляд.