Інформація про видання
На першу сторінку Написати листа Пошук
2002     ‹ інформація про щорічник
РІШЕННЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ
 РОЗГЛЯД СПРАВ ПРО ЗЛОЧИНИ ОКРЕМИХ КАТЕГОРIЙ
  IНШI ЗЛОЧИНИ

2002-66. Предметом злочину, передбаченого ч. 3 ст. 194 КК України, є документи, печатки та штампи лише державних чи громадських підприємств, установ, організацій, а не приватних осіб

Ухвала судової колегії в кримінальних справах Верховного Суду України (витяг)
від: 03/01/2001

Вироком судової колегії в кримінальних справах Тернопільського обласного суду від 8 листопада 2000 р. Ш. засуджено за ч. 3 ст. 194 КК на два роки позбавлення волі без конфіскації належного їй майна. На підставі п. «б» ст. 1 Закону від 11 травня 2000 р. «Про амністію» засуджену від покарання звільнено. За ч. 2 ст. 143 та ст. 17, ч. 2 ст. 143 КК Ш. виправдано за відсутністю в її діях складу злочину, а за статтями 17, 19, ч. 1 ст. 170 та ч. 2 ст. 193 КК — за недоведеністю вини. За ч. 2 ст. 80 КК справу щодо Ш. провадженням закрито.

Згідно з вироком, злочин вчинено за таких обставин. 3 листопада 1995 р. Ш. одержала ліцензію на здійснення юридичної практики строком на три роки, що не давало їй права займатись адвокатською діяльністю та використувати печатку, штамп, а також вивіску адвоката. Незважаючи на це, Ш. незаконно виготовила печатку та штамп «Адвокат Ш.» і ставила відтиски на угодах, які укладала з клієнтами, на ордерах та інших документах.

Зокрема, 4 грудня 1996 р. Ш. уклала з Л. угоду про поставку автомашин від імені свого чоловіка — Ш.М., розписалася за нього і завірила підписи сторін своїм підписом та підробленою печаткою «Адвокат Ш.». 15 травня 1997 р. Ш. підробила ордер № 105 на участь у судовому засіданні в цивільній справі В. і поставила на ньому відтиск зазначеної печатки. Аналогічні дії вона вчинила 10 вересня 1997 р. з ордером № 110 на участь у розгляді цієї ж справи обласним судом; 27 травня 1997 р. з угодою № 49 і ордером № 146 на участь у судовому засіданні у справі Г. та 26 грудня 1997 р. з угодою № 88 про надання правової допомоги П. і ордером № 177 на участь у попередньомуслідстві.

Зазначені документи Ш. пред’являла у Хмельницькому міському та обласному судах. На підставі підроблених ордерів вона була допущена в судові засідання, де брала участь у справах як адвокат, хоча не мала свідоцтва на заняття адвокатською діяльністю. Підроблений ордер № 177 у справі П. використовувався Ш. у прокуратурі м. Хмельницького для вирішення питання про допуск її до справи під час попереднього слідства.

Розглянувши справу за касаційною скаргою засудженої, судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України вирок скасувала і справу закрила з таких підстав.

Як вбачається з вироку, злочином визнано дії Ш., пов’язані з виготовленням печатки і штампа приватного адвоката на її ім’я, та наступні підробки адвокатських ордерів на участь у справах на попередньому слідстві й у судовому засіданні.

Кваліфікуючи дії Ш. за ч. 3 ст. 194 КК, суд не взяв до уваги, що предметом злочину, передбаченого цією статтею, є документи, печатки та штампи лише державних чи громадських підприємств, установ, організацій, а не приватних осіб. У справі не встановлено, що Ш. підробила ще й інші документи, а також штампи та печатки, крім тих, які належали їй особисто як нібито приватному адвокату.

Якби дії засудженої були поєднані зі вчиненням інших злочинів, вони могли б бути визнані способом вчинення останніх. Проте, як видно з матеріалів справи й вироку, Ш. виправдано за ч. 2 ст. 143; ст. 17, ч. 2 ст. 143; статтями 17, 19, ч. 1 ст. 170 та ч. 2 ст. 193 КК, обвинувачення за якими було пов’язане з підробкою документів, штампів і печаток приватного адвоката.

За таких обставин слід визнати, що дії Ш., за які її засуджено, визнані злочином безпідставно.

Оскільки обставини вчинених Ш. діянь установлені повно, але останні одержали неправильну правову оцінку, судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України обвинувальний вирок щодо засудженої скасувала, а справу закрила за відсутністю в її діях складу злочину.